ІНТЕРНЕТ РЕЧЕЙ ЯК СКЛАДОВА ІНДУСТРІЇ 4.0: ПРОЄКТНИЙ ПІДХІД
DOI:
https://doi.org/10.18371/2221-755X3(39)2020225589Анотація
Описано теоретичні, методологічні засади становлення Індустрії 4.0 у світі. Проаналізовано стан і глобальні тренди розвитку Інтернету речей як складової Четвертої промислової революції. Висвітлено засади проєктного підходу до запровадження Інтернету речей. Розглянуто класифікацію проєктів Інтернету речей і підкреслено особливу значущість забезпечення інформаційної і функціональної складової їхньої безпеки. До основних причин реалізації IoT-проєктів віднесено: оптимізацію робочих процесів, підвищення продуктивності співробітників, а також безпеку компаній. При цьому до основних упереджень щодо застосування IoT-проєктів віднесено: складність упровадження і подальшої роботи, у тому числі відсутність потрібних ІТ-інфраструктур у компанії; недостатність кваліфікованих фахівців; ресурсів для їхнього навчання. Описано IoT-проєкт «DiRlG», який призначений для автоматичного контролю будинку в режимі реального часу. Запропоновано концепцію IoT-проєкту на основі монолітно-модульної системи, що дозволить підключати додаткові модулі і розумні речі в режимі реального часу. З економічного погляду, «DiRlG» надаватиме можливість проєктувати будівлю таким чином, що всі сервіси будуть спілкуватись між собою, а в результаті буде досягнуто оптимальний рівень реакції на будь-які процеси, що відбуватимуться в реальному часі.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2021 Артем Дявіл , Лариса Ноздріна

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори наукових статей, які публікуються у Віснику, погоджуються з наступними умовами:
– автори залишають за собою право на авторство своєї наукової статті та передають журналу право першої публікації цієї наукової статті на умовах ліцензії CC Attribution (Creative Commons Attribution License), котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану наукову статтю з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної наукової статті та першу публікацію наукової статті у Віснику Університету банківської справи Національного банку України (м. Київ);
– автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження наукової статті у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію наукової статті у Віснику.